Бобринець-місто районного підпорядкування, розташоване на 54 км. на південь від Кіровограда.
Через степову Бобринеччину пролягає шлях із півночі на південь до берегів Чорного моря.
Територія Бобринецького району — 1,5 тис. км² (6,09 % загальної площі Кіровоградщини). Населення становить 26 055 (на 1.02.2015). Поряд з українцями тут проживають росіяни, євреї, білоруси,цигани, вірмени, гагаузи.
Через територію району проходить залізниця, яка з'єднує станції Долинська-Помічна. Територія району була заселена ще в добу так званої мустьєрської епохи (30-40 тис.років тому). Про перебування первісних людей на території краю свідчать знахідки місцевих краєзнавців біля сіл Піщане, Мала Дрюкова, Свердлове, Червонозорівка.
Довгі часи наші землі заселяли кочовики-кіммерійці, скіфи, сармати. Саме вони на згадку про себе залишили 33 кургани на неозорих Бобринецьких степах.
УVІ-VІІ століттях наш край населяло плем'я угличів, а територія мала назву Лицедія.
Половецька держава Куманія включала в себе і територію нашого краю (одне з 8-ми половецьких колін контролювало територію між Бугом і Дністром).
ХІІІ століття чорною смугою увійшло в історію краю - монголо-татари перетворили квітучий степ у Дике поле.
Через наш край проходила дорога з Чорнолісся в Крим - так званий "Клобуцький шлях".
У цих благодатних, хоч і запустілих в результаті татарських погромів полях, зародилося Українське козацтво.
У картках Антоновича є підтвердження, що зліва над р.Бобринкою і справа над р.Гнилим Єланцем тар.Мертвоводом жили козаки, а їх зимівники мали такі назви, як Остапова Балка, Хутір Козачий, Карасів хутір.
У 1772 році по річках Громоклея, Сугоклея та Єланець було 20 зимівників.
З с.Олексіївка на р.Сугоклеї походив знаменитий ватажок Коліївщини Максим Залізняк.
У ХVІІІ столітті починається заселення та освоєння нашого степового краю. Багато сіл засновувалися як Дачні поселення (архівна назва). Катерина ІІ нагороджувала ними за активність у Кримських війнах, пораненнях, подвиги та особливі заслуги.
1767 року запорізький полковник Андрій Кийнаш повідомив Кіш Запорізький, що поблизу р.Сугоклеї виникло поселення Малий Бобринець.
У 1792 році було закладено дерев'яну .
У 1808 році поселення мало статус казенного села.
У 1828 році Бобринець став повітовим центром і за даними перепису 1835 року в ньому проживало 6000 тис.чол.
У 1862 році створено аматорський театр, де почали свій творчий шлях крім Кропивницького і Тобілевичів - брати Іван Карпенко-Карий, ,Панас Саксаганський, Садовська-Барілотті Марія Карпівна.
У 1863 році Бобринець став позаштатним містом Єлисаветградського повіту.
У період з 1905 року по 1912 рік тривало будівництво Свято-
У післяреволюційний період влада в місті переходила з рук в руки.
З 1923 року Бобринець - центр однойменного району
З 1930 року почала виходити районна газета "Червоний шлях", яка згодом перейменована в "Честь хлібороба"
У січні 1931 року Бобринецький район укрупнений за рахунок Братського району.
У жовтні 1938 року Бобринець переведено до розряду міст.
6 серпня 1941 року місто окуповано німецькими військами.
Велика Вітчизняна війна залишила вічний сумний відбиток в долі жителів Бобринецького району. З перших днів більше 10 тисяч бобринчан пішли на фронт захищати Батьківщину.
Бобринеччина може пишатися своїми Героями Радянського Союзу. Це Осадчий Денис Матвійович, Індик Іван Степанович, Сербулов_Володимир Федорович, Іванченко_Андрій Федорович. Повний кавалер Ордену Слави Харитонов В.І.
На території району під час війни діяли підпільно-диверсійні групи в таких населених пунктах: в Бобринці 2 групи, в Василівці, Береславці, Кетрисанівці, Витязівці, Дончино, Куйбишево, Миколо-Бабанці, Бобринкі.
У вересні-жовтні 1941 року в центрі міста було створено ізоляційне гетто для євреїв та комуністів, куди було зігнано 400 осіб, яких потім ночами виводили за місто й розстрілювали.
16 березня 1944 року частини 19-ї, 93-ї, 113-ї, 223-ї стрілецьких дивізій 57 армії 3 українського фронту визволили Бобринець від німецько-фашистських загарбників. За роки окупації від рук гітлерівців загинуло понад 500 мирних жителів.
Немає коментарів:
Дописати коментар