Ходить Степ.
Замислений Степ…
Розсипається Степ синім дзвоном…
Гей, крізь вітер і ніч бліді руки простяг
І поклав
На Чумацький, на зоряний Шлях…
Маленька
річка Бобринка (Чакоклія – «чиста вода»), яка
дала назву і селу і райцентру, бере початок ліворуч Дуплонатової могили, у неповторному місці на
роздоріжжі Чорного Клобутського шляху з татар до Чорнолісся.
Село було засноване у кінці ХVІІІ століття.
До 1972 року село Бобринка належало до Кіровської сільської ради.
У
1972 році була заснована Бобринківська сільська рада, до складу якої входять села Бобринка, Горіхівка, Варламівка. Розташована на південний захід від
районного центру, межує з Чарівненською, Новоградівською, Миколо – Бабанською, Витязівською та Куйбишевською сільськими радами. Загальна площа становить 333,4 га, площа
населеного пункту – 302,8 га, кількість населення – 365 чоловік.
Невеликі лісові насадження, розлогі поля, пишні верби і
високі тополі на видноколі, чепурні будиночки, які потопають у вишневих та
яблуневих садах, чисті голубі плеса, - все це ознаки сучасної Бобринки.
Історичні та архітектурні пам'ятки Визначні особистості
Заповідні території
Легенди
Фотогалерея
Немає коментарів:
Дописати коментар