Бобринеччина має особливе географічне положення.
За визначенням відомого українського історика Наталії Яковенко, яка народилася в селі Миколо-Бабанка, Бобринецького району, наш край розташований в межах так званого "Великого степу" - гігантського рівнинного пасма, що тягнеться без гір і лісів від Тихого океану майже до Дунаю. Сітка балок та річок, сприятливі природно-кліматичні умови, приваблювали людей для поселення з найдавніших часів. Але з часів "неолітичної революції" - наш край це постійне порубіжжя між Лісостепом і Степом. Хвилі кочових племен перекочувалися по наших землях, а багато з них, дійшовши до України, надовго залишилися в тутешніх степах.
За визначенням відомого українського історика Наталії Яковенко, яка народилася в селі Миколо-Бабанка, Бобринецького району, наш край розташований в межах так званого "Великого степу" - гігантського рівнинного пасма, що тягнеться без гір і лісів від Тихого океану майже до Дунаю. Сітка балок та річок, сприятливі природно-кліматичні умови, приваблювали людей для поселення з найдавніших часів. Але з часів "неолітичної революції" - наш край це постійне порубіжжя між Лісостепом і Степом. Хвилі кочових племен перекочувалися по наших землях, а багато з них, дійшовши до України, надовго залишилися в тутешніх степах.
Тут гарно будь-якої пори. Заворожують звивисті стрічки рік, які існували ще в давнину, вражає унікальний ландшафт, де природа створила неймовірно талановиту картину з крутими кам'яними схилами, печерами, навислими над водою брилами гранітних скель, коріння яких вросли в землю далеко від берегів річки, розмаїттям квітів та дерев. А околиці Бобринця, які були і є духовною аурою слов'янського благодатного місця запрошують вас у цікаву подорож.
Почати подорож зручно з м.Бобринець - залізничної станції, що має добре залізничне та автобусне сполучення з багатьма населеними пунктами не тільки Кіровоградщини, а й усієї України. Відразу за містом видно долину річки Сугоклеї. Є тут і рівнинні масиви і чимало яруг та балок. Закріплені дібровами, яри і балки не піддаються ерозії. Для нашої степової Бобринеччини - це справжня зелена перлина. Подекуди на території району на поверхню виходять докембрійські граніти, втілення самої вічності.
Перший цікавий об'єкт-"Слони".
"Слони" - назва геологічної пам'ятки природи поблизу с. Полум'яне. Три кам'яних велета - гранітні брили, що здіймаються над поверхнею, ніби прийшли напитися до водосховища. Двом маленьким "слоненятам" вода аж перехльостує через спини. Третій слон великий, над водою видно біля 6 метрів його кам'яного тіла. На спині його вмостилися степові рослини - типчак, келерія гребінчаста, волошка рейнська тощо і, звичайно, види петрофіти. Серед них ендемічна гвоздика прибузька, вид, занесений до Червоної книги України, специфічні "кам'яні" папороті. Подекуди трапляються декоративний степовий вид з родини лілійних гадюча цибулька. За трьома "слонами" тягнеться шлейф відслонень - виходів давніх порід на схилі невеликої балки. На них наявна велика популяція сну чорнію чого, невеликі ділянки угруповань ковили Лессінга (обидва види з Червоної книги України), зрідка зростає рідкісний степовий вид белевалія сарматська.
Легенда говорить, що в сиву давнину, на території нашого краю блукали мамонти. Клімат тоді був теплий і м'який, скрізь буяла зелень. Та поступово клімат змінювався. Насувався льодовик. Усі звірі почали поступово відходити від льодовика. Рушила за всіма і одна сім'я мамонтів. Але вони не встигали втікати від льодовика. Дійшли вони до великої річки, і вода перепинила шлях їм. Схилились мамонти до води, тай завмерли, перетворившись на камінь. Ніні ця слонова компанія складає єдине ціле і є відомою у Бобринецькому районі.
Перший цікавий об'єкт-"Слони".
"Слони" - назва геологічної пам'ятки природи поблизу с. Полум'яне. Три кам'яних велета - гранітні брили, що здіймаються над поверхнею, ніби прийшли напитися до водосховища. Двом маленьким "слоненятам" вода аж перехльостує через спини. Третій слон великий, над водою видно біля 6 метрів його кам'яного тіла. На спині його вмостилися степові рослини - типчак, келерія гребінчаста, волошка рейнська тощо і, звичайно, види петрофіти. Серед них ендемічна гвоздика прибузька, вид, занесений до Червоної книги України, специфічні "кам'яні" папороті. Подекуди трапляються декоративний степовий вид з родини лілійних гадюча цибулька. За трьома "слонами" тягнеться шлейф відслонень - виходів давніх порід на схилі невеликої балки. На них наявна велика популяція сну чорнію чого, невеликі ділянки угруповань ковили Лессінга (обидва види з Червоної книги України), зрідка зростає рідкісний степовий вид белевалія сарматська.
Легенда говорить, що в сиву давнину, на території нашого краю блукали мамонти. Клімат тоді був теплий і м'який, скрізь буяла зелень. Та поступово клімат змінювався. Насувався льодовик. Усі звірі почали поступово відходити від льодовика. Рушила за всіма і одна сім'я мамонтів. Але вони не встигали втікати від льодовика. Дійшли вони до великої річки, і вода перепинила шлях їм. Схилились мамонти до води, тай завмерли, перетворившись на камінь. Ніні ця слонова компанія складає єдине ціле і є відомою у Бобринецькому районі.
